Мова на стику часу, епохи та суспільних настроїв

За допомогою мови люди можуть передавати емоції, висловлювати своє ставлення та демонструвати суспільні настрої. Відомий педагог Костянтин Ушинський казав: «Поки жива мова – живий народ». Як бачимо, український народ живе, адже попри суперечливі думки стосовно державної мови, українською мовою користуються щонайменше половина громадян нашої країни. На жаль, в День української писемності слід відзначати й те, що чимало співвітчизників у побуті не користуються суто українською, російською, англійською чи іншими мовами. Не будемо лукавити, але і ви, і я за необхідністю користуємося двома мовами, а що найгірше – ще й суржиком. Відповідно до проведених соціологічних досліджень, які здійснювалися в рамках міжнародного проекту «Мовна політика в Україні», картина з мовою повсякденного спілкування виглядає приблизно так: 40,3% у повсякденному житті спілкуються або тільки російською, або в більшості ситуацій російською, 35,3% спілкуються або тільки українською, або в більшості ситуацій українською. Рівною мірою російською та українською спілкується 20,4%, суржиком – понад 3%.

Важко сказати, наскільки дане дослідження відповідає українській дійсності, однак можна стверджувати, що сучасна українська мова за останні роки істотно змінилася. Це і русизми, і англіцизми, і ще ряд запозичених слів. Змінилися і настрої суспільства, і потреба у вживанні окремих слів, і поява нових. «Мова не стоїть на місці. Вона розвивається. Незмінними залишаються цінності. А те, в який спосіб їх передають, не має значення», - каже декан факультету масової комунікації та інформаційних технологій Міжнародного економіко-гуманітарного університету Ольга Мітчук.

За словами кандидата філологічних наук, новий час потребує змін. «Тому і не дивно, що молодь користується неологізмами, тобто новішою лексикою. У той час люди літнього віку сприймають неоднозначно такі новації, оскільки не встигають за викликами часу», - зазначає доцент.

Мова розвивається, писемність зникає

Попри те, що сьогоднішнє свято називається Днем писемності, писемність як така теж набуває інших форм. У першопочатковим значенням цього слова було вміння людини записувати свої думки на папері. Зараз же воно набуло ширшого тлумачення: це не тільки писаний від руки текст, але й друкований. Останнім, між іншим, користуються щоразу більш масово. «Мені навіть на лекції не зручно сидіти і записувати все від руки. Тому краще скористатися ноутбуком і заносити всю інформацію туди. По-перше, я без проблем зможу розібрати, що написано, по-друге, такий документ зберігатиметься довше», – зауважує студент-четвертокурсник КНУ ім. Т. Шевченка Максим.

Однак вчені сходяться на протилежній думці: обмін рукописними літерами може мати позитивний вплив на розвиток дитини. Згідно із дослідженнями британських вчених, у такий спосіб людина в кожне слово закладає певну інформацію, що дозволяє їй задуматися над тим, що написано.

«Чесно зізнаюся, що пишу «від руки» вкрай рідко, - розповідає директор приватного підприємства Олександр Ігнатов. – Зазвичай тільки підписую документи та роблю мітки в підготованих моїми колегами текстах. Інша інформація – виключно через комп’ютер».

Між іншим, перші написи на території України збереглися від часів трипільської культури (IV—II тисячоліття до н. е.). Ці написи були зроблені на глеках (на іншому матеріалі вони не збереглися б) і мали побутовий характер. Письмо, винайдене трипільцями, як вважають деякі вчені, поширилося на Середземномор'я й дісталося Греції, щоб потім у зміненому вигляді повернутися знову на береги Дніпра. Є відомості, щоправда не надто обширні, шо на території України писемність існувала ще до прийняття християнства.

Молодь святкує, аби святкувати?

Молодь до сьогоднішнього свята ставиться теж неоднозначно. Хтось влаштовує акції на підтримку української мови. Наприклад, учора на Майдані Незалежності у Києві відбулася підготовка до флеш-мобу на тему «Відчуй смак рідної мови». «Головна мета такого заходу – привернути увагу молодих українців до рідної мови, культури, традицій, літопису за допомогою співу, танцю та вогню», - зауважили організатори.

Інші таке свято сприймають більш спокійно, вважаючи його черговою позначкою в календарі. Та поза тим, питання української писемності залишається актуальним як сьогодні, так і завтра, так і в наступні роки.


Автор: Леся Куруц