На думку експертів Центру освітнього моніторингу (ЦОМ), з окремих питань цей законопроект справді робить крок уперед порівняно з чинним Законом України "Про вищу освіту", з інших – робить півкроку, хоч можна було б діяти в законодавчому полі більш радикально. У деяких, розробники так і залишилися в полоні радянських стереотипів й не наважилися передбачити давно назрілі законодавчі новації.

При цьому законопроект має багато суперечностей, повідомляє прес-служба ЦОМ.

Як зазначають експерти, новий проект Закону "Про вищу освіту" передбачає здійснювати прийом до університетів не лише на конкурсній основі за результатами тестування, а з урахуванням середнього балу атестата та балу вищого навчального закладу. Проте законопроект не дає відповіді на питання, що таке "середній бал ВНЗ" і не прописує механізм його визначення.

Скасовано архаїчний поділ ВНЗ на І-IV рівні акредитації й запроваджується цілком сучасний: на університети, академії, коледжі, професійні коледжі. Але при віднесенні навчального закладу до того чи іншого типу застосовано механічні критерії і відсутній ключовий показник – якість освіти.

Так, наприклад, класичний університет створюється за умови, якщо у ньому за денною формою навчається не менше як 10 тис. студентів не менш як за 8-ма галузями освіти і здійснюється підготовка наукових кадрів не менше ніж з 8-ми наукових спеціальностей.

Важливим є мовне питання в системі навчання. Якщо в попередньому варіанті законопроекту від 2009 року зазначалось, що мовою навчання у ВНЗ є українська, то тепер вже йдеться про декілька мов: "мова (мови) навчання у вищих навчальних закладах визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про мови". Не виключено, що розробники передбачають прийняття Верховною Радою України одіозного законопроекту "Про мови в Україні", який фактично вводить в Україні двомовність, а відтак і двомовність у ВНЗ.

Прогресивною у Законі є стаття 6, яка прописує структуру вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями "молодший спеціаліст-бакалавр-магістр" та за освітньо-науковими рівнями "доктор філософії та доктор наук". Проте збережено і стару традицію: бакалавр не вважається закінченою вищою освітою, тому особа, яка закінчила бакалаврат, в магістратуру може вступати лише на ту ж спеціальність. Також, ліквідовується освітньо-кваліфікаційний рівень "спеціаліст", що є доцільним.

Щодо здобуття освітньо-наукового ступеню "доктор наук", то останнє слово й надалі залишається за Вищою атестаційною комісією (ВАК), а не за вищим навчальним закладом, як це практикується у європейських країнах. В законопроекті ВАКу надаються такі повноваження, які, по суті, зводять нанівець автономію вчених рад університетів у царині присвоєння наукових ступенів. На думку ЦОМ, доцільно було б, якщо й не всім одразу, то хоча б вченим радам дослідницьких та національних університетів надати право остаточного присвоєння наукових ступенів.

Також, зазначають у ЦОМ, основні напрями міжнародного співробітництва у галузі вищої освіти фактично спрямовані на інтеграційну діяльність з університетами лише однієї країни – Російської Федерації. При цьому в пояснювальній записці до законопроекту йдеться про загальноєвропейський освітній простір.

Також, законопроект дещо розширює правову базу студентського самоврядування, проте зовсім не передбачені права органів студентського самоврядування на громадську та суспільно-політичну діяльність. При цьому, новий проект закону дозволяє необмежено збільшувати розмір плати за навчання студентів-контрактників.