У радянські часи в російських школах Києва український викладали так, що "опіздать" було неможливо.

У нинішніх, "чужу мову" (тобто російську мову з визначення громадського об'єднання "Українська альтернатива") взагалі викорінили. Залишили лише "рідну". У підсумку школярі не знають толком ні однієї, ні іншої мови. Але це нічого! Проте можна продовжувати розколупувати брудними пальцями мовне питання.

Зло має бути персоніфіковане: так його легше ненавидіти. Останнім часом дбайливці і російської, і української, на посаду "головного ворога" обирали міністра освіти. Благо і колишній, і нинішній дають для цього достатньо приводів. На совісті колишнього - "чудовий" підручник новітньої історії, в якому вилизували всі місця тодішнього президента, дивовижна рекомендація "спілкуватись у навчальних закладах винятково українською мовою".

Новоспечений теж хлопець хоч куди: чого варта його скандальна заява про те, що жителі Галичини не мають нічого спільного з українцями.

А от заява, зроблена Дмитром Табачником в одному з інтерв'ю, про те, що, мовляв, "не можна вести культурну політику лише в інтересах вузького прошарку україномовної інтелігенції, яка просто боїться конкуренції ..." , я як раз розумію і підтримую. З одним невеликим уточненням: культурну політику взагалі не можна вести, пригнічуючи одних заради звеличення інших. Інакше це не культура, а чорт знає що.

... Коли читаєш останні новини, здається, що країна поринає в морок Середньовіччя. У вихідні в Криму палили підручники з новітньої історії України. "Так отримай, фашист, гранату!" - Як казав німецький комірник у 42-му, видаючи солдатам Третього рейху озброєння.

У Львові в межах "АнтиТабачної" кампанії, що стартувала в понеділок, відкрили "пункт прийому радянської літератури". Зібрали півтора десятка книжок, а серед них - історія Великої Вітчизняної, праці дідуся Леніна і... радянський підручник російської мови! Його-то за що?! Мабуть, у граматичних правилах ненависної "чужої мови" приховано особливо сильний ідеологічний заряд! Радує те, що у Львові, на відміну від Сімферополя, бідні книжки на вогнище не кинули, віддали на переробку. Мовляв, ми ж не фашисти - книжки палити! Ми їх того, в макулатурку...

Чорт забирай, коли нарешті мовна політика - не тільки в освіті! - Перестане працювати за принципом маятника: "Ви наші книжки спалили, а ми ваші - поріжемо!?" Ох, не скоро!

Дуже добре на цій болючій темі накручуються рейтинги. Маятник продовжують розгойдувати. А між тим, якщо зараз його не зупинити, ми ризикуємо того... спіздаться...