Навчання на Старобільщині

Освітянський Топ-10 2012 року

ahatojii4 — Fri, 11 Jan 2013 06:35:48 GMT

Рейтинговий список найбільш резонансних освітянських подій у 2012 році

Шановні читачі! Вашій увазі пропонується замовлений матеріал, що повністю проплачений у рівних частинах міжнародними грандами та «певними силами». Автор, як завжди, висмоктує теми з пальця, підтасовуючи факти, та вводить у оману освітянський загал, поставивши собі за мету спотворювати інформацію про діяльність вищої освітянської установи деструктивним баченням подій і фактів.

Разом із тим наголошую, що не працюю ані на ЦРУ, ані на МІ-6, Моссад і навіть не є запроданцем ФСБ Росії.

А відтак, «позичивши в Сірка очі», починаю...

Якщо хтось скаже вам, що Міністерство освіти не дослуховується до громадськості чи не реагує на публікації у ЗМІ про свою діяльність – плюньте йому в очі. Ось позитивний приклад. У грудні минулого року сайт Освіта.ua оприлюднив свій рейтинг під назвою "Топ-10" найбільш резонансних подій у освіті за 2011 рік.

Нагадаю, що ота сама «резонансність» визначалась редакцією сайту Освіта.ua за кількістю кликів на матеріали, що висвітлювали подію; кількістю відгуків користувачів сайту на публікацію та поширенням інформації про подію на інших сайтах чи у друкованих ЗМІ. Тобто за інтегрованим показником рівня переймання громадськості подією чи певним фактом.

А вже у грудні цього року освітянське міністерство замість своєї тогорічної «Десятки найпомітніших подій освіти» презентувало свій Топ-10 найбільш значних освітянських подій у році, що спливає.

Напевно, з метою недопущення будь-яких інших «витопувань» від сторонніх, до створення свого Топ-10 міністерські посадовці, як і того року, залучили освітянських «генералів» – начальників обласних управлінь освіти і науки. В який спосіб складався міністерський топ, достеменно не відомо. Може, традиційним методом голосування рукою «за», «проти» чи «утримався», а може, більш новаційним – методом експертної оцінки. Але на офіційному сайті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 14 грудня в розділі новин з’явилось повідомлення про топ-десятку, яка представляється в такий спосіб: «Спільним рішенням начальників регіональних управлінь освіти затверджено (так і написано: затверджено – авт.) топ-десятку подій року, що минає», зокрема:

Нові навчальні програми для 5‑9-х класів.

Новий стандарт дошкільної освіти – Базовий компонент дошкільної освіти.

Національний турнір зі шкільного футболу «Ми господарі Євро-2012».

Перша Всеукраїнська акція «Нові стандарти – нова школа».

Перехід початкової школи на новий зміст.

Перший Всеукраїнській форум майстрів професійно-технічних навчальних закладів.

Перший Всеукраїнській з’їзд трудових об’єднань школярів.

Перші всеукраїнські з’їзди вчителів математики та інформатики.

Всеукраїнській День дошкілля.

Прийнято Закон України від 20 листопада 2012 р. № 5498-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професійно-технічною освітою».

Утім, цей затверджений варіант міністерського топу протримався всього чотири дні, а вже 18 грудня міністерство зненацька показує в новинах на своєму сайті... новий топ (напевно, як варіант «Б» до першого варіанту «А») під анонсом «ТОП-10 найпомітніших подій в українській дошкільній, загальній середній та професійно-технічній освіті 2012 року»:

Прийняття нового стандарту дошкілля ‑ Базового компонента дошкільної освіти.

Спільно зі Всеукраїнською асоціацією працівників дошкільної освіти вперше на державному рівні проведено Всеукраїнській День дошкілля.

Перехід початкової школи на навчання за новим стандартом.

Проведення Першої Всеукраїнської акції «Нові стандарти – нова школа».

Затвердження нових навчальних програм для 5‑9-х класів.

Проведення перших всеукраїнських з’їздів учителів математики та інформатики.

Проведення вперше Національного турніру зі шкільного футболу «Ми – господарі Євро-2012».

Проведення Першого Всеукраїнського зльоту трудових об’єднань школярів.

Прийняття Закону України від 20 листопада 2012 р. № 5498-VI „Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення управління професійно-технічною освітою”.

Проведення Першого Всеукраїнського форуму майстрів професійно-технічних навчальних закладів.

Зовсім спантеличений гублюсь у думках: що ж сталось? Може, начальники регіональних управлінь освіти одержали домашнє завдання провести ретельний аналіз «найпомітніших подій» з метою їх суттєвої корекції, а може, особистий склад начальників за чотири дні докорінно оновився й виникла нагальна потреба у складанні нового топу?

А може, розгадка притаїлася за нюансами двох повідомлень. У повідомленні „А” йшлося про «звіт за підсумками роботи», а в повідомленні «Б» уже про «творчий звіт за підсумками роботи». Відтак, коли вам скажуть, що міністерство працює не творчо, теж не варто вірити, бо треба вміти уважно читати, тоді й натрапиш на творчість. Просто «звіт» надав варіант «А» топу, а «творчий звіт» – варіант «Б».

Від себе припускаю, що користуватися треба тим, який вам особисто більш до вподоби. Для оптимістів – варіантом «А», де нові навчальні плани для 5‑9-х класів посідають першу сходинку топу, а песимістам – варіант «Б», де ті ж самі навчальні програми лише п’яті у списку.

У зв’язку з тим, що ця подія стосовно «перетопування» топу щойно відбулась, вона не змогла зібрати багато голосів чи відгуків, тому й посіла лише останнє місце в рейтингу резонансних освітянських подій поточного року за версією Освіта.ua. Тому десяте місце за подвійним Топ-10 по-міністерськи.

Дев’яте місто за подією, яка виявилась аж нікому не потрібною, – за наслідками Всеукраїнського з’їзду працівників освіти. Починаючі з його термінової підготовки, коли вся як один освітянська спільнота обговорювала матеріали з’їзду та висувала делегатів, продовжуючи такою організацією з’їзду, де досягли одностайного схвалення роботи, та закінчуючи долею його документів у поточному році.

А саме, схвалений делегатами проект Закону «Про вищу освіту» геть викинули та написали принципово новий, але й досі не прийняли, а доленосну Національну стратегію розвитку освіти України на найближчі двадцять років цілий рік доопрацьовували (невідомо, в який спосіб), нарешті затвердили в Кабміні, але Президент її так і не підписав, тому й доля нашої подальшої освітянської стратегії пересічному громадянину не відома.

Тож навіщо було взагалі збирати тисячу делегатів і запрошувати ще п’ять сотень поважних людей на отой освітянський з’їзд?

Восьме місто посідають «Епістолярні здібності Міносвіти», які проявились у вигляді міністерських листа № 1 і листа № 2 із приватно-довірливим тоном про нагальні кроки реформування освіти в Україні.

Сенс закидати такі листи керівникам освіти всіх рівнів був нульовим, бо як узагалі можна реагувати на такий меседж, який ані до чого не зобов’язує, коли у школу й так надходить безліч указівок, на які треба неодмінно якось реагувати. Тому й реакція освітян на ці «листи щастя», а саме так їх називали в Інеті, була бурхливо-саркастичною на зразок: «Усім відділом сміялися з листів, а перше враження було таке, що це в нас їде дах і ми чогось не розуміємо» або «...не пишите третье письмо, не разочаровывайте нас и не губите последнюю надежду, что в министерстве есть хоть кто-то, кому не безразлична судьба детей и учителей».

Сьоме місто за формою подій перегукується з попереднім: лист міносвіти «Щодо атестації педагогічних працівників», в якому в категоричній формі забороняється вимагати в учителів «зайвих звітів» і «штучного збільшення паперообігу» у школі.

Для вимальовування справжньої картини життя вчителів у наших школах варто ознайомитися з таким відгуком відвідувача сайту: «Ну, я-таки люблю наше міністерство. Моя паперова промисловість працює краще за китайську ‑ просто стоси папок, а ще навчальний рік щойно розпочався».

Цінність одіозного міністерського листа стає зрозумілою, коли розберемося в суті вертикалі «міністерство – управління – відділ освіти – школа – учитель». Щороку Міносвіти видає тисячі розпорядчих документів, що доповнюються й конкретизуються управліннями та відділами освіти в бік розширення позицій для звіту у школах. А будь-якому вчителю, як кажуть, треба «відкашлятись» на кожний папірець, що надходить зверху.

До того ж Міносвіти створює багаточисленні положення, куди заздалегідь закладаються вимоги «писати не переписати», бо хто ж учителю повірить «під чесне слово», що він усе виконав належним чином. Наприклад, вводиться в дію положення про атестацію вчителів, що «спрямована на всебічне комплексне оцінювання їх педагогічної діяльності» й «ознайомлення з навчальною документацією про виконання педагогічним працівником своїх посадових обов’язків» (читай – абсолютно всього, що робить учитель), а потім і відправляються міністерські листи із гнівною вимогою припинити знущання з учителів. Начебто міністерство не має до цього жодного стосунку, а це там, на місцях, щось постійно вимагають від учителя.

На шостому місті – подолання комп’ютерної безграмотності вчителів. Мається на увазі програма «Сто відсотків», про виконання якої з гордістю повідомили в Міністерстві: «В Україні майже у повному обсязі ліквідовано тотальну комп’ютерну безграмотність. На сьогодні, хоча б на мінімально необхідному рівні, але вміють користуватися комп’ютерною технікою близько 98 % освітян».

Щоб пояснити законність розміщення на п’ятій сходинці нашого топу «ліквідації тотальної комп’ютерної безграмотності вчителів», слід зазначити, що заяви про успішне подолання комп’ютерної неграмотності вчителів є вже традиційними для освітнього міністерства. Так, ще у грудні 2011 року показник оволодіння учителів ІКТ, за інформацією того ж відомства, уже складав 100 %.

А начальник столичного управління освіти і науки висловила думку, що впровадження інформаційних технологій можливе тільки після підключення шкіл до Інтернету, зазначивши, що близько третини київських шкіл не підключені до мережі. Якщо в київських школах не все гаразд із «подоланням», то що ж робиться в інших школах, наприклад, сільських?

Та і наш Президент уважає малоефективною реалізацію національних проектів, що перетворились на формальну кампанію залучення міжнародних інвесторів.

П’яте місце за наслідками моніторингу статусу та ролі вчителя в українському суспільстві. Наприкінці ще того року Міносвіти закортіло провести моніторингове дослідження задля того, щоби з’ясувати, а який же врешті-решт статус учителя в Україні? „Я вам і без моніторингу можу сказати, що статус в українського вчителя нижче плінтуса”, ‑ миттєво відреагувала на сайті одна вчителька. Та усе би було й нічого собі: чи й не новина для нашої школи – провести черговий моніторинг, аби наказ про його проведення не розпочинався ну просто епохально: «З метою підвищення престижу педагогічної професії та утвердження високого статусу вчителя в українському суспільстві, наказую...». Тобто після проведення моніторингового дослідження статус українського вчителя мусив би відразу суттєво підвищитись! Ну просто піднятись на неосяжний рівень! Відвідувач нашого сайту розтлумачив це так: «Підвищити престижність педагогічної професії шляхом моніторингу ‑ це з тієї ж серії, що й підвищувати якість знань учнів шляхом проведення підсумкових контрольних робіт».

Дані блискавично проведеного моніторингу в усіх регіонах оброблялись десь півроку й нарешті були оприлюднені на сайті Інституту інновацій та змісту освіти. Ясна річ, що без узагальнюючих висновків на зразок пісні «И не то, чтобы да, и не то, чтобы нет».

Як після такого дослідження цього року підвищився престиж педагогічної професії, не зрозуміло нікому, перш за все тим, кому той престиж і статус піднімали, – самим учителям. Хоча каюсь, бо одна вчителька все зрозуміла й написала: «Я в ейфорії і ніяк не можу з неї вийти! Подумати тільки, через три місяці почну жити, як Людина, завдяки моніторингу!».

Четверте місце ‑ за ціною на шкільні підручники, що надруковані згідно з новим Державним стандартом освіти. У березні поточного року ЗМІ та громадськість схвилювала звістка про ціну, яку поклало Міносвіти на виготовлення підручників для 1-го класу. Найдорожчими виявились підручники української мови для шкіл з навчанням польською мовою – 647 грн за примірник, іспанська мова – 518 грн, українська мова для шкіл із молдавською мовою навчання – 497 грн.

І це не перший випадок нарікання на ціну шкільних підручників. Рахункова палата до того вже зазначала, що за умов економного й ефективного використання бюджетних коштів лише у 2010‑2011 роках можна було додатково видати 3,4 млн підручників, або майже на чверть більше виготовлених.

Генпрокуратура, щоправда, не знайшла зловживань із боку міністерства, а само воно розтлумачило, що «вартість підручника включає в себе технологічний процес його виготовлення ..., а ще складається з редакційних та загальновидавничих (авторські гонорари, розроблення оригінал-макетів, художні та редакційні витрати). Крім цього, указані витрати по кожному підручнику розподіляються на загальний наклад підручників».

Усе б наче й так, але нам усім варто постійно користуватися життєвим правилом – не казати нічого зайвого. А Інститут інноваційних технологій і змісту освіти, який власне і є відповідальним за забезпечення школи підручниками, вирішив підіграти Міністерству освіти та заявив, що міністерство навіть заощадило на підручниках української мови, оскільки у 2009-му аналогічні підручники коштували 847–870 грн.

Якщо переводити це в доларовий еквівалент, то виходить, що цього року підручник коштував 81 дол., а в докризові часи, коли за долар давали 5 грн, – 174 дол. Ну, тут уже почали брати гору сумніви, бо, по-перше, папір для друку з року в рік усе дорожчає, то й виходить, що підручники першокласникам видавали, часто доплачуючи із власної кишені. А по-друге, за 174 дол. можна придбати товстючий фотоальбом, наприклад, із шедеврами Лувра, наклад якого теж не вираховується десятками тисяч.

А ось і трійка подій, що займають лідируючі сходинки нашого Топ-10.

На третій сходинці розташувалися «Слова на букву Х» або Буквар... як «підручник нового покоління». Нагадаю, що на «Українській правді» журналістка, з якогось біса (перепрошую красненько), вирішила поцікавитися, що читають українські первачки в «Букварі» за новим державним стандартом освіти, новими базовими навчальними планами та новим змістом освіти, зафіксованим у нових навчальних програмах для початкових класів. Свої особисті враження вона так і назвала: «Слова на букву Х, або новий український Буквар», здивувавшись підбором віршиків за певною буквою абетки та ще й у скорочено-спаплюженому вигляді з пасторальними малюнками в якості ілюстрацій жахливої якості «суцільного села без минулого, без майбутнього й не дуже схожого на сьогодення».

Треба відзначити, що, поки готувались матеріали для подання їх у рейтинг, «Слова на букву Х» привертали до себе все більшу увагу, стали швидко набирати бали та стрімко плигати зі сходинки на сходинку, просуваючись усе вище й вище вгору Топ-10.

Сучасні письменники, твори яких мали честь потрапити на сторінки букваря, мерщій стали прочитувати свої тексти й геть не впізнали самі себе та з обуренням почали писати обурені листи у пресу.

Усе більше й більше батьків, прочитавши про дивовижний сучасний буквар, теж вирішили поцікавитись, а що ж дійсно вивчають їхні улюблені діти за інноваційними підручниками нового покоління у школі, та знайшли таку величезну купу помилок, ляпів, неузгодженостей, відсутності елементарного здорового глузду та невігластва авторів, що вирішили: у когось «їде дах», якщо не в учнів, то в авторів чи сторонніх неупереджених читачів.

Міністерство проінформувало громадськість, що новий буквар «став переможцем Всеукраїнського конкурсу рукописів підручників для учнів 1 класу ЗНЗ серед 13 робіт-конкурсантів. Зазначений рукопис пройшов експертизу Предметної експертної комісії, установ Національної академії педагогічних наук України та загальноосвітніх навчальних закладів», а авторів букваря канонізували до ліку творців «підручника нового покоління».

Отож і повторюю, що не треба казати зайвого, бо якщо б міністерство промовчало, а не кидалося мерщій «спростовувати», то хто би пригадав про «Слова на букву Х» через тиждень-другий. А так усім стало цікаво, що ж таке написано в підручниках для початкової школи, що потребує негайного втручання поважного міністерства.

А повилазили зовсім дивні речі. Наприклад, у 1‑2-му класі просто немає жодної згадки про Донбас, ну, підручники написані виключно «чисто» для правобережної України, а на лівобережну накладено жорстке табу. Або згадується по 72 тис. річок, що перетинають територію України, а про факт наявності в нашій країні Чорного й Азовського морів ані слова. А мама в букварику виявилась такою незграбною жіночкою, яка розливає чай (на скатертину?), а не наливає в чашки, і т.д., й т.п.

Самі ж автори чинного букваря зазначили, що ними проведена «велика робота», а «використання художніх текстів у навчальному змісту «Букваря» є більш доцільним», і посторінково доводили неспроможність «емоційної» журналістки й авторів власних текстів збагнути інноваційну методику початкової освіти.

За безапеляційністю подачі своїх авторських «спростувань» можна всіх тих, кого бере сумнів у якості підручників, зараховувати знову в перший клас, а ще краще в дитячий садочок.

Тому і громадськість розширила поле проблем шкільних підручників і почала ставити запитання: а кому взагалі суспільство довіряє писати підручники для наших дітей, що за люди їх рецензують, приймають, роблять експертні висновки тощо.

Правота однієї зі сторін суперечки буде доведена... через десять років, коли вималюється картина мовно-літературної обізнаності випускників, які сьогодні вчаться в першому класі за новаційними букварями. А щоб так довго не чекати, можна пригадати з чого починається Батьківщина – «с картинки в твоем букваре».

Друга сходинка віддається типовим навчальним планам для 5‑9-х класів. Тижневик «Дзеркало тижня» розмістив статтю, де стверджувалося, що в міністра освіти готовий до підписання наказ про впровадження нових типових навчальних планів для основної школи, в яких чи то суттєво скорочено години на вивчення історії України та української мови та літератури, чи то історія України повинна вивчатись як інтегрований курс.

Це виглядало правдивою інформацією, тим більше, що тижневик навів навіть копії документів, підготовлених до затвердження міністром. А скорочувати й інтегрувати предмети у школі було конче необхідно, бо введення другої іноземної мови та вивчення інформатики з першою іноземною в початковій ланці геть рвало всю сітку розподілу навчальних годин, кількість яких обмежена законом.

Після словесних баталій між освітянським міністерством і ЗМІ наказ про затвердження нових навчальних планів таки вийшов, і український вектор залишився, принаймні, на рівні колишніх програм, що всіх і заспокоїло.

Але в нові типові навчальні плани закладено чимало підводних каменів, які не занадто хвилювали більшість, яка відстоювала історію та літературу України. А саме, у навчальних планах, що набувають чинності, значно скорочено години на так званий «шкільний компонент». Там їх не те що 50 %, як було заздалегідь презентовано значним досягненням у просуванні до самостійності шкіл, а подекуди стало значно менше, ніж було у старих планах.

Ось і виникали сумніви із приводу того, чи варто вводити другу іноземну мову, як це прийнято в цивілізованих країнах, коли переважна більшість українських випускників не володіє й першою. Або як виконувати програму з інформатики в початкових класах, коли комп’ютерів у наших школах не вистачає навіть для старшокласників.

Утім, Міністерство освіти розставило всі крапки на «і» та наголосило, що другою іноземною мовою може вважатись... російська або інша мова національних меншин. Щодо комп’ютерного забезпечення, то вся надія на виконання загальнонаціональних програм, завдяки яким у 2012 році «шляхом залучення коштів місцевих бюджетів 298 шкіл отримали навчальні комп’ютерні комплекси і, крім цього, 2 тис. 368 шкіл отримали комп’ютерні класи в якості гуманітарної допомоги від Китайської Народної Республіки... що більше ніж утричі перевищує показники Національного плану дій».

Нічого не залишається, як іншим 17-ти з половиною тисячам шкіл України чекати на «залучення коштів» і допомогу КНР.

А наша школа, до речі, за словами одного з очільників освітянського міністерства, тільки й «живе надіями». Та і вмирає вона останньою...

Якщо проінтегрувати весь резонанс подій, що спричинили вище перераховані події, він виявиться занадто слабким, щоби скласти конкуренцію безумовному лідеру цьогорічного освітянського хіт-параду.

Почесне перше місце з величезним відривом посідають події навколо складання, обговорення та прийняття нових навчальних програм для шкіл.

За два-три місяці паралельно-послідовно створюються півтора десятки типових навчальних планів для 5‑9-х класів і до них ще два десятка навчальних програм, зрозуміло, одразу для всіх класів. Про апробацію навчальних планів і програм навіть мови немає, бо треба ще і шкільні підручники та посібники виготовлювати аж до 2017 року включно й теж паралельно.

А найбільш показовою є ситуація з майбутнім вивченням нашими школярами, здавалось би, такої незаполітизованої навчальної дисципліни, як світова література. Учителі, які десятки років викладають цей предмет, напевно, й досі не можуть збагнути, навіщо викидати апробоване та вставляти сумнівне. Коли вчителі піддали сумніву доцільність внесення в навчальну програму певних літературних творів, розробники навчальної програми зі світової літератури, у склад яких увійшла й відповідальна особа міністерства, звинуватили їх у ретроградстві, назвавши людьми, які взагалі не бажають змін і модернізації змісту освіти.

Коли вчителі апелювали до вікових особливостей молодших підлітків, їм відповідали, що у програму внесено «шедеври світової літератури», а коли звертали увагу на одіозну лексику запропонованих творів, то відповідали, що вони... нетямущі, а в авторів є законне право на істину в останній інстанції, що підкріплена експертними висновками та сотнями проведених «круглих столів» про безумовну підтримку нової навчальної програми зі світової літератури як... «навчальної програми нового покоління».

Ну не помічено жодного видання, що опікується освітянською тематикою, і більш-менш впливового телеканалу, які б не подавали цю подію в новинах і тематичних випусках своїх програм. Гострота дискусії обумовлювалась тим фактом, що гуманітарний цикл шкільних навчальних дисциплін по суті і є основою для формування самосвідомості особистості майбутнього громадянина України, який попри все мусить бути більш гідним, шляхетним і цнотливим за нас із вами.

Дебати набрали таких обертів, що подекуди спостерігалося спорадичне для нашої країни явище, коли навіть опозиція із владою дійшли згоди, а з вуст самого міністра освіти пролунало, що він проти виштовхування Маленького Принца новомодним Гаррі Поттером.

Утім, що ж увійшло в остаточний варіант навчальної програми зі світової літератури, з’ясується лише 1 вересня 2013 року. Як кажуть, у нас можливі варіанти!

Перед тим як поставити крапку, давайте ще раз переглянемо, що в нас увійшло в Топ-10 найрезонансніших освітянських подій 2012 року:

Гаррі Поттер проти Маленького принца ‑ нові навчальні програми.

Українська історія з філологією та варіативна складова – нові навчальні плани.

Слова на букву Х – Буквар нового покоління.

Дорогий мій підручник – скільки обходяться державі безкоштовні підручники.

Підвищення статусу вчителя – як впливають на нього наслідки моніторингу.

Що більше 100 чи 98 % ‑ чергове тотальне подолання комп’ютерної безграмотності.

Як припинити знущання над учителями – лист про атестацію педкадрів.

Листи щастя – нові управлінські підходи.

Подія, що нікому не потрібна, – доля документів, прийнятих на Всеукраїнському з’їзді освітян.

Подвійний Топ-10 по-міністерськи – освітянські події року, що спливає.

І насамкінець... Будь-який Топ-10 залишається більш-менш об’єктивним тільки в межах критеріїв певного рейтингу, бо в Міносвіти своє бачення подій, у той час як інші мають право на своє.

Але в нашому й міністерському топах є те, що нас поєднує. Ми ще того року запропонували кожному за бажанням «відтопати» власний топ-10, або скласти рейтинг найбільш значущих освітянських подій у своєму регіоні чи окремій школі.

І в цьогорічному повідомленні від 14 грудня на сайті Міносвіти написано, що «керівникам регіональних управлінь освіти дано доручення визначити 10 найважливіших подій обласного рівня, розмістивши це на сайтах управлінь і Міністерства».

А в міністерських новинах від 18 грудня вже повідомлено, що «такі рейтинги топ-10 визначені також в усіх регіонах України».

Немає слів, окрім слова «браво»... та найщиріших зичень усім освітянам поменше планів і звітів, а побільше грошенят і поваги від учнів, батьків, управлінців, громади та, по можливості, з боку держави.

Хай вам щастить не тільки на Новий рік і Різдво Господа нашого Ісуса Христа, а й упродовж усього року, що вже настирливо стукає в наші двері.

Олег Іванов, Освіта.ua

Куди першокласників приведе "прискорений марш" стандартів Табачника?

ahatojii4 — Fri, 31 Aug 2012 06:21:46 GMT

Українські першачки будуть робити фізичні вправи, вчитимуть іноземну і матимуть "уроки перебування на свіжому повітрі". Дмитро Табачник звітує про готовність шкіл працювати за новими стандартами

Українська початкова школа готова працювати за новими освітніми стандартами, які запроваджуються з 1 вересня. Про це заявив міністр освіти, науки, молоді і спорту Дмитро Табачник, підбиваючи підсумки засідання колегії Міносвіти.

Таким чином, із першого класу вивчатимуть іноземну мову, з другого вивчатимуть інформатику, зросте кількість годин фізкультури до трьох на тиждень, за які не ставитимуть оцінки, а також впроваджується урок "перебування на свіжому повітрі". Решта уроків буде мати дві "фіззарядкові паузи".

Загалом, 50 відсотків навчального навантаження, відповідно до нових стандартів, є обов’язковим, а решта предметів – "на розгляд педагогічних колективів", зауважив Дмитро Табачник.

"Було пройдено шлях від створення стандарту і його затвердження до створення нових українських підручників і перепідготовки цілої низки вчителів", – говорить міністр.

"Лінгвістичної революції" не відбулося?

Марія Ільницька працює в початковій школі вже кілька десятиліть. Каже, що такої насиченої програми з окремих предметів, зокрема, з математики ще не було. Тепер діти наприкінці першого класу повинні "переводити години в доби і дециметри у метри і сантиметри", зазначає вчителька.

"Попередні діти вчилися додавати-віднімати у межах двадцяти, – розповідає вона. – Попередній підручник був краще побудований, а теперішній – дуже складний. Там є поняття "крива", "ламана", починаючи з цифри 3 іде поняття "трикутник", "сторони", "вершини" тощо. Матеріал нагромаджений. Діти фактично не готові до такого. На кого це розраховано?"

А щодо фізкультури та іноземної, за словами Марії Ільницької, кількість годин на тиждень із цих предметів не змінилась.

На тому, що "нові" стандарти Табачника є зовсім не новими і "лінгвістичної революції", про яку говорив міністр журналістам, не відбулося, наголошує Павло Полянський із Центру освітнього моніторингу.

"99 відсотків того, що є у стандартах, ну, може, 90 відсотків – це, власне, те, що було у попередній редакції. Так само і хиби попередніх редакцій усунуто не було", – зазначає він.

Основною з хиб експерт вважає незбалансованість програми і перевантаження її інформацією, що постійно змінюється і може до кінця навчання виявитися вже неактуальною.

Про вчителя знову не подумали

Перевантаження інформацією навчальних планів з педагогічної точки зору просто відіб’є у першокласника бажання навчатися далі, вважає Лілія Гриневич, координатор із питань освіти партії "Фронту змін". З іншого боку, зауважує вона, треба зважати на те, що праця вчителя залишається в Україні низькооплачуваною, тому до школи, зокрема, серед випускників-філологів ідуть одиниці. І не факт – що найкращі.

"Сьогодні їхня заробітна плата настільки низька на ринку праці, порівняно з тими людьми, які володіють іноземною і працюють перекладачами, що ми маємо серйозну проблему", – зауважує Лілія Гриневич.

Тим часом, за словами профільного міністра, кількість школярів щороку зростає. Першого вересня за парти вперше сядуть близько 430 тисяч дітей.

За матеріалами: Радіо Свобода

Фаріон вважає, що за русизми у мові дітей треба карати

ahatojii4 — Sun, 28 Nov 2010 15:53:00 GMT

Дітей, які використовують русизми в українській мові, потрібно карати, заявила член ВО "Свобода",

депутат Львівської облради Ірина Фаріон

Таким чином вона прокоментувала журналістам інформацію про те, що в скаутській організації "Пласт" дітей змушують присідати за русизми.

Як повідомлялося, "зарядку" за русизми вперше ввели цього літа в Пластунському таборі на Івано-Франківщині, куди з'їхалися діти з різних міст України.

Проте Фаріон зазначила, що свідчення про покарання у "Пласті" вважає абсурдом.

"Моя дитина входила в цю організацію, такого не було. Навпаки, я дуже вдячна "Пласту" за те, що там навчили дитину справжній українській мові", - сказала вона.

У той же час, депутат підкреслила, що дітей слід карати за такі слова як "тіпа","тоже", які забруднюють мову.

"Це схоже на те, що на дитині брудне взуття, а вона не реагує на зауваження батьків. Дітей потрібно виховувати не тільки пряником, а й прутом. Якщо потрібно, то дитину можна покласти не тільки уздовж лавки, але і впоперек", - зазначила Фаріон.

"Якщо в "Пласті" така традиція (карати за русизми) є , то я таке підтримую. Між іншим, моя дитина вийшла з цієї організації саме через те, що та була аж надто ліберальною", - зазначила Фаріон.

Нагадаємо, член ВО "Свобода" Ірина Фаріон стала відома широкій громадськості після відвідання нею дитячого садку, де вона порадила дітям з "російськими" іменами "їхати до Московії".

За матеріалами: ТСН

Вступні правила "від Табачника" дозволяють грошовитим батькам ігнорувати ЗНО, - Л.Оробець

ahatojii4 — Sat, 06 Nov 2010 18:58:23 GMT

Народний депутат, голова парламентського підкомітету з питань базової освіти Леся Оробець відповіла на запитання УНІАН

Пані Лесю, ви неодноразово критикували Міносвіти за правки, внесені в квітні цього року до вступних правил за ініціативою Дмитра Табачника. Як ви оцінюєте Умови прийому до вищих навчальних закладів у 2011 році?

Якщо йдеться про їх корупційний потенціал, то високо. На 11 балів за шкільною шкалою. До максимальної оцінки Міносвіти не дотягнулося, бо не наважилося все ж таки впровадити обіцяний Максимом Луцьким "бал вищого навчального закладу". Схоже, міністр остерігся критики власного дітища напередодні місцевих виборів і відклав намір до "кращих часів".

Але ж відповідний наказ уже підписаний міністром, зареєстрований у Мін’юсті й оприлюднений на сайті Міносвіти.

Нинішній текст може запросто корегуватися. Минулі вступні правила щонайменше двічі доповнювалися – спочатку в грудні, коли впровадили 25% квотування пільговиків за моїм наполяганням, а потім у квітні – вже за ініціативою Табачника. Якщо пам’ятаєте, саме тоді "поважчав" шкільний атестат і було легалізовано вступні іспити для низки категорій абітурієнтів.

Іншими словами, те, що "бал вищого навчального закладу" не потрапив до нинішнього тексту умов прийому 2011, не означає, що Табачник так просто від власної мрії відмовився. Якщо впродовж місяця його не звільнять, ми ще про неї почуємо.

Якої мрії?

Міністр ніколи не приховував негативного ставлення до механізмів, які ним особисто не контролюються. Незалежне оцінювання – не виняток. Не минув і місяць після його призначення на посаду, як він розповів країні, якої нищівної шкоди завдало ЗНО "загальному рівню освіти" українців. І дуже голосно закликав диверсифікувати механізми зарахування до вищих навчальних закладів. Якщо пам’ятаєте, лише масова підтримка громадськості втримала міністра від більш активних дій у цьому напрямку. До речі, за нинішніми соцопитуваннями не менше 40% респондентів вважає, що скасування ЗНО збільшить рівень корупції при вступі до вищої школи.

КОРУПЦІЙНИХ СХЕМ У НОВИХ ПРАВИЛАХ ВСТУПУ ПОБІЛЬШАЛО

За день до виборів ви звинуватили Міносвіти в «притримуванні» оприлюднення вже зареєстрованих Мін’юстом умов...

Нові вступні правила не мають підтримки ні в експертів, ні в широкого загалу. Адже роль ЗНО мінімізовано, а перелік схем, які дозволяють обійти незалежне оцінювання, лише подовшав. Кому потрібні напередодні виборів подібні іміджеві ризики?

Якщо порівнювати підсумковий текст із проектом, що більше місяця "обговорювався" на сайті Міносвіти, то він змінився. На жаль, у гіршу сторону. Не було враховано жодної пропозиції, публічно озвученої з боку експертної громади. Натомість, проблем тільки додалося.

Ви згадали про схеми, які дозволяють уникнути тестування. Можете конкретизувати?

Із нововведень – поширення дозволу ігнорувати незалежне оцінювання на вступників, що здобули середню освіту до 2007 року, при вступі на стаціонар. Адже цього року така пільга стосувалася лише заочного відділення. А тепер і на денне відділення їх зарахують за результатами вступних іспитів.

За іншою новацією будь-який грошовитий батько відтепер зможе легко "відмазати" власну дитину від незалежного оцінювання. Алгоритм такий: відправляєш за півроку до закінчення школи дитя за межі країни, здобуваєш за кордоном документ про загальну середню освіту – і ласкаво просимо до вступу без ЗНО. Щоправда, треба ще домовитися з приймальною комісією про "правильні" результати вступних іспитів. Але для того, хто може проплатити або "влаштувати" навчання за кордоном, – це вже дитячі забавки.

Але ж погодьтеся, такі випадки важко назвати масовими...

Їх сьогодні важко назвати масовими. Так само, як не були масовими випадки переписування шкільних журналів до посилення ролі атестату при вступі. А вже в березні-квітні продаж журналів збільшився на 23% порівняно з відповідним минулорічним періодом. Упевнена, якби зміни було внесено раніше, – відсоток був би іншим.

Насправді, нинішні вступні правила містять широкий асортимент шляхів ігнорування ЗНО для тих, що мають владу або гроші в нашій країни. Або ж для тих співгромадян, які мають і те, й інше.

Якщо, припустимо, ви маєте вихід на МОЗ або іншу медичну структуру, можна за невелику винагороду віднайти в абітурієнта симптоми захворювання, що перешкоджає проходженню ЗНО. Таких абітурієнтів зараховують за вступними іспитами.

Якщо ж ви встигли запастися контактами в Міноборони або в будь-якій військовій частині – до ваших послуг інша схема. Влаштовуєте абітурієнта на військову службу – за контрактом – і вступаєте на заочне відділення за вступними іспитами. А потім із посиланням на стан здоров’я кажете армії «до побачення» і переводитесь на стаціонар.

Про перспективи, які відкриває заможним і "владним" абітурієнтам середня освіта, здобута за кордоном, ми вже згадували. В деяких випадках, до речі, навіть виїздити нікуди не треба – якщо маєте відповідну підтримку і "розуміння" в МЗС.

Утім, найпростішою і найдешевшою вважається схема під кодовою назвою "чорнобильська". Механізм такий. Фінансуєте "заднім числом" прописку вступника в потрібній області, отримуєте «під нього» статус постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи – і сміливо до будь-якого вищого навчального закладу.

Як бачите, асортимент механізмів отримання доступу до вступних іспитів без складання ЗНО – на будь-який смак…

Але ж більшість цих схем не Табачником придумана...

Це правда. Частину цих схем було запроваджено задовго до нинішнього керівника Міносвіти. Його відповідальність в іншому – він не лише вкотре їх завізував, отже легалізував, але й "обдарував" абітурієнтів новими.

Повірте, від МОН у цій сфері залежить усе. Чому медичну схему вважають найбільш парадоксальною? А тому, що відповідний перелік захворювань, МОН і МОЗ затверджено, а от перелік медичних протипоказань для здобуття вищої освіти – відсутній. У підсумку країна отримує нічний кошмар пацієнта – хірурга-олігофрена або дантиста, що не контролює власні рухи.

Утім, найбільша біда в усіх цих схемах полягає не в тому, що хтось комусь за це платить грошима чи послугами. А в тому, що вони не залишають шансу решті абітурієнтам на чесний і справедливий вступ. І насамперед вступникам із незаможних категорій і сільської місцевості.

Це не лише несправедливо, але й незаконно. Як відомо, Конституція гарантує громадянам рівний доступ до вищої освіти незалежно від місця проживання і соціального статусу. А бюджетні списки – не "гумові".

Як ви оцінюєте зміни в умовах, які надають "олімпіадникам" і переможцям МАН додаткові бали до рейтингу?

У нових правилах не так багато конструктивних змін. Але ті, що стосуються "олімпіадників" і "манівців", можна сміливо до них віднести. Адже досі вони вступали взагалі поза конкурсом. Іншими словами, в даному разі йдеться про зменшення або "пониження статусу" їхньої пільги. Це логічно, зважаючи на вражаючу різницю між їхніми результатами в школі та незалежному оцінюванні.

А от "бонусні" бали для випускників відділень до вузівської підготовки важко назвати справедливими. Як можна надавати пільги – і я підкреслюю нові пільги – за платні послуги?

ТАБАЧНИК РАДИКАЛІЗУЄ УКРАЇНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО

В Умовах прийому 2011 року побільшало предметів, з яких складатимуть ЗНО – додали російську...

Як на мене, цілком очікувано.

Парадокс не в тому, що російську мову включили до переліку, а в тому, що її відокремили від решти іноземних мов – англійської, німецької, французької, іспанської. На якій підставі? Наскільки мені відомо, подібних правових підстав нема.

Як на мене, подібні кроки нинішнього керівника Міносвіти й радикалізують Україну. Так само, як і стратегічні плани з передозування змісту зарубіжної літератури російським контентом і переписування української історії.

А як ви ставитеся до останніх планів міністра щодо перегляду формату підручників з хімії, фізики, математики та астрономії за участі інших держав?

Не бачу особливого ризику в такій співпраці. Якщо буде враховано паритет у підходах і гарантовано відсутність ідеологічних "подарунків" у текстах відповідних параграфів, якщо ми триматимемося кращих світових технологічних традицій, наше шкільне викладання, а тим паче імідж у європейських наукових колах принаймні не програють.

Істотно більше турбують обіцяні ще з весни пертурбації в змісті історичної освіти. Адже ще канонічний радянський історик Михайло Покровський повчав: "История есть политика, обращённая в прошлое". Підозрюю, що пан Табачник у своїх «дисертаційних» розвідках неодноразово натикався на дану сентенцію "класика". Дивно було б, якби політики переймалися підготовкою підручника з математики чи встановленням пам’ятника Архімеду. Мабуть, Бісмарк був таки правий – дайте мені 1000 учителів історії і я вам дам видатну Німеччину. Біда лише в тому, що нинішнього міністра освіти «видатна» Україна мало цікавить.

Але ж міністр обіцяв триматися ідеологічного й наукового балансу, задля чого запрошує фахівців не лише з Росії, але й Польщі та Білорусі.

Інтерес Дмитра Табачника до співпраці з російськими колегами важко назвати випадковим. Надто швидко він повівся на вимогу депутата російської Держдуми Сергія Маркова до українського уряду щодо негайного перегляду змісту української шкільної історичної освіти.

Залучення "експертів" із Польщі та Білорусії в даному проекті, так само, як і розширення кола обговорюваних шкільних дисциплін, може слугувати лише прикриттям від критики з боку знавців. Якщо підбір команди авторів координуватиме Міносвіти, кінцевий продукт подібної "співпраці" передбачити неважко. Навряд чи такий посібник навчить російського вчителя об’єктивному підходу до викладу обставин Полтавської битви чи війни Раднаркому проти УНР. Істотно більша вірогідність того, що дехто з наших учителів із такої подачі почне називати Івана Мазепу зрадником сусіднього народу.

Ми вже маємо красномовні зміни до підручника з історії України для 5-го класу. Там замість словосполучення "штучний голод" лишилося одне слово "голод", зникли зображення видатних українських діячів, а натомість відновилися "лики" одіозних для України осіб. Битва під Крутами взагалі випала з тексту підручника, розповіді про УПА та січових стрільців скоротилися. Натомість п’ятикласники відтепер знатимуть про видатну роль імператорської родини у викупі з кріпосництва Тараса Шевченка.

Зважаючи на те, що Табачник легко поміняв альтернативу "на словах" на "єдино вірне" власне історичне світобачення «на ділі», важко чекати чогось іншого від обіцяних спільних посібників для вчителів.

Як поява обіцяних посібників вплине на якість викладання історії в школі?

Якість викладання мало залежатиме від міністерських ініціатив. Істотно більше вона залежить від інших чинників – рівня підготовки, досвіду, мотивації тощо. Крім того, переважна більшість учителів уже оперує широким колом альтернативних джерел, отриманих, у тому числі з періодики і світової мережі.

Навіть дуже хороший посібник не зробить "середнього" вчителя майстром, а досвідчений учитель легко проігнорує "сірий" доробок експертів, що подеколи школи в очі не бачили. Погодьтеся, важко очікувати великої практичної користі від посібника, що відіграє швидше політичну або дипломатичну роль, ніж науково-дидактичну. Подібні видання покликані в кращому разі демонструвати відсутність конфліктів між народами в минулому. А в підсумку, вони так само далекі від історичної правди, як і від реалій шкільного викладання.

За матеріалами: УНІАН

Д.Табачнику не довго сидіти в кріслі міністра, — В. Брюховецький

ahatojii4 — Sun, 24 Oct 2010 14:13:13 GMT

Наразі з'явилися свідчення того, що міністр освіти та науки Дмитро Табачник починає набридати теперішній українській владі.

Про це в інтерв'ю українському часопису повідомив почесний президент Національного університету Києво-Могилянська академія В'ячеслав Брюховецький.

Як нагадав Брюховецький, Президент України Віктор Янукович скасував напрацьовані Табачником нові правила оплати у вишах. "Він (Табачник-ред.) намагається урвати де тільки можна, а тим часом демагогічно вішає соціальну справедливість. Є вже багато симптомів, що Табачнику недовго сидіти в кріслі міністра. Інше питання — хто буде далі”, - сказав він.

Зараз у суспільстві точаться дискусії з приводу того, які кадрові зміни найближчим часом відбудуться в уряді Миколи Азарова після скасування В.Януковичем політреформи 2004 року.

За матеріалами: Тиждень

Президент має право особисто скасувати платні послуги для студентів, - А.Яценюк

ahatojii4 — Wed, 13 Oct 2010 03:06:04 GMT

Арсеній Яценюк підкреслив, що після прийняття нового закону про Кабінет міністрів, президент отримав право скасувати незаконну постанову Кабміну про введення платних послуг у навчальних закладах

У вівторок на прес-конференції А.Яценюк нагадав, що звернувся до генерального прокурора із депутатським запитом для перевірки законності виданої Кабміном постанови про платні послуги в вузах.

"Сьогодні я звертаюся до президента. Шановний пане президенте, ви живете в рамках нової Конституції, за якою маєте всі права. Згідно зі статтею 106 Конституції України, президент має право особисто скасувати будь-яке рішення Кабінету міністрів, зокрема й рішення щодо введення платних послуг для студентів державних та комунальних навчальних закладів", - зазначив лідер "Фронту Змін".

Він закликав главу держави не давати доручень уряду. "Адже уряд, як правило, не виконує доручень, а скористатися прямою конституційною нормою і просто скасувати цей акт Кабінету міністрів", - резюмував Яценюк.

Нагадаємо, Президент України Віктор Янукович під час зустрічі з прем'єр-міністром Миколою Азаровим доручив переглянути постанову щодо платних послуг у вищих навчальних закладах.

Згодом стало відомо, що Кабінет Міністрів скасував плату за перескладання іспитів та користування Інтернетом у вузах.

Про це, за результатами засідання уряду, повідомив голова Державного комітету інформатизації Володимир Семиноженко.

Зокрема Семиноженко зазначив: "Потрібно взагалі мінімізувати платні послуги. Але якщо мова йде про те, що є освіта комерційна, потрібно завчасно формулювати правила гри, ще до вступних кампаній, а не напередодні першого вересня. Я думаю, що це питання постійно буде під контролем і ще багато чого потрібно переглядати".

За матеріалами: Освіта.ua

На Харківщині освітян змушують вступати до Партії регіонів

ahatojii4 — Wed, 06 Oct 2010 18:24:03 GMT

Освітяни області скаржаться, що через небажання вступати до Партії регіонів звільняють керівників шкіл

Про факти звільнень за політичною ознакою заявляє і місцева опозиція. Натомість, чиновники з управління освіти таку інформацію категорично заперечують, передає Радіо Свобода.

Заступник директора Смирнівського навчально-виховного комплексу Лозівської райради Лариса Кохан запевняє, що заяву про звільнення написала сама.

За її словами, вона просто не стала чекати, коли її особисто попросять змінити політичні уподобання. Вчителька української мови та літератури, яку в 2009-му удостоїли звання "Учитель року", сьогодні є представником опозиційної до влади політичної сили. Каже, в школі, де працює, адміністративний тиск дуже відчутний, і не кожен учитель може чинити опір.

"Решта вчителів, звичайно, як запропонували, наприклад, чи в дільничну комісію, чи в спостерігачі, чи навіть довірену особу... погоджувались... Люди бояться...", – каже Лариса Кохан.

Зараз колишній заступник директора Лозівської школи знову працює вчителькою. А її керівник, за словами Лариси Кохан, серйозно міркує над пропозицією партії влади.

Завуч іншої сільської школи, яка побажала залишитися неназваною, також сказала, що "людина, яка не вступила до Партії регіонів, сьогодні бути не може ані директором, ані заступником директора".

Такий тиск на вчителів категорично заперечують у Головному управлінні освіти Харківської області.

"Цього просто не може бути, тому що цього не може бути взагалі! Ніякого такого тиску. Я, по-перше, вважаю, що на людину неможливо здійснювати тиск... По-друге, це просто неможливо, бо в нас зараз є свобода вибору. Тому, кажучи такі речі, думаю, що люди не зовсім вірно тлумачать і видають бажане за дійсне", – каже начальник управління Роман Шаповал.

Тим часом, батьки учнів скаржаться на наявність портретів Геннадія Кернеса у школах. Фотографію виконувача обов’язків міського голови – нині офіційного кандидата на найвищу у місті посаду від Партії регіонів – у коридорі освітнього закладу нещодавно побачила і Наталія Зарудна, коли вранці привела доньку на уроки.

"Плакат в.о. міського голови висить на вході, де діти перевзуваються. Це виглядає як передвиборний плакат. Це не портрет, а майже на весь зріст плакат. Я на ці зображення увагу звернула десь два тижні тому...", – сказала мати першокласниці.

Дехто з батьків каже і про фото Кернеса безпосередньо у класах. Начальник управління освіти Роман Шаповал цю інформацію також спростовує.

За матеріалами: Освіта.ua

Дмитро Табачник невпинно руйнує українську освіту, - В.Кириленко

ahatojii4 — Wed, 06 Oct 2010 18:21:27 GMT

Лідер партії "За Україну!" В’ячеслав Кириленко закликав представників інтелігенції звернутися до президента Януковича з вимогою звільнити міністра Табачника

Про це він заявив, виступаючи на парламентських слуханнях "Стратегія гуманітарної політики сучасної України".

"Сім місяців Дмитро Табачник невпинно руйнує українську освіту", - наголошує Кириленко.

"Його діяльність сконцентрована по трьох основних напрямках: повернення максимально непрозорих і корумпованих схем в українській освіті, знищення української мови і національної ідентичності, знищення будь-яких кроків, які ведуть українську освіту від радянсько-російської моделі до європейської".

"Руйнується система вступу до навчальних закладів, повертаються старі, корумповані схеми. А остання вступна кампанія проходила в умовах небаченого хаосу і знущань із абітурієнтів", - нагадав депутат.

"Ще одне "досягнення" Табачника - повернення до одинадцятирічки, - зазначив депутат, - Дванадцятирічку скасовано, не дивлячись на те, що Україна йшла до неї 10 років".

"Натомість запропоновано обов’язкову дошкільну освіту, при цьому нових дитсадків не збудовано, нових місць для дітей у великих містах не запропоновано, - підкреслив Кириленко, - Введено обов’язкову дошкільну освіту, всупереч Конституції, а додаткових грошей на це нема".

"Інша складова гуманітарної політики Табачника – виразно антиукраїнська, - заявив Кириленко", - Скасування іспитів з української мови для студентів та аспірантів, наміри звести вивчення іноземної літератури винятково до вивчення російської літератури і підстригання підручників з історії України під кремлівську гребінку".

Зазначимо, що це не перша критика, яка останнім часом лунає на адресу міністра освіти і науки Дмитра Табачника.

Наприкінці вересня, народний депутат Петро Писарчук, голова Львівської обласної організації Партії регіонів, запевнив, що буде ініціювати відставку Табачника з посади Міністра освіти і науки України.

За матеріалами: Освіта.ua

Держава не має права випускати безробітних за бюджетні гроші, - А.Яценюк

ahatojii4 — Thu, 30 Sep 2010 14:35:41 GMT

Без реформи освіти в Україні не з'явиться нова політична й економічна еліта, здатна вирішити всі проблеми в країні

Упевненість у цьому висловив лідер політичної партії "Фронт Змін" Арсеній Яценюк.

Він підкреслив, що в Україні повністю відсутній зв'язок між ринком праці та спеціальностями, за якими готують навчальні заклади за бюджетні гроші.

"Тільки цього року вузи випустили близько 500 тисяч фахівців. І вже зараз біржі праці реєструють багато безробітних випускників, які навчалися за бюджетні гроші", - додав лідер партії Яценюк.

Він нагадав, що вніс до парламенту законопроект про забезпечення молоді першим робочим місцем: "У ньому є формула, яка практично дає змогу молодим людям, які закінчили вищі навчальні заклади, отримати роботу. Цей законопроект розглядався в парламенті: жодного голосу за нього не дала ні Партія регіонів, ні Блок Литвина. Дали комуністи – вони ж знають, що їм на вибори йти".

Не менш важливим, ніж забезпечення випускників першим робочим місцем, Арсеній Яценюк назвав реформування освіти.

"Ми не маємо права за бюджетні гроші випускати безробітних. Людина, що вступила до вузу, має чітко знати, що на ринку праці вона знайде своє місце, а не буде з інженерно-технічною освітою працювати на "7-му кілометрі" в Одесі".

Політик переконаний, що перед країною стоїть завдання провести комплексні соціально-економічні реформи: "У мене одне запитання: з ким проводити реформи? Хто буде їх проводити? Уряд, який українською не розмовляє, російською погано читає, а англійської взагалі не розуміє?"

"Тому завдання зараз – сформувати якісно нову економічну і політичну еліту в країні. Без реальних реформ системи освіти в країні нічого не вийде. Економічні реформи самі по собі не відбуваються, їх роблять люди. А людей потрібно навчити і виховати. Тому спочатку необхідно вирішити проблему освіти, а потім освічені люди вирішать проблеми країни", - підкреслив лідер "Фронту Змін".

"Інтелект і людський потенціал – це те, що є у нас, те, що може здійснити українське економічне диво", - підсумував Арсеній Яценюк.

За матеріалами: Освіта.ua

Для мене освітня галузь є пріоритетною, - В.Янукович

ahatojii4 — Thu, 30 Sep 2010 14:33:51 GMT

Президент України Віктор Янукович взяв участь в урочистостях з нагоди Дня працівників освіти

Вітаючи освітян з професійним святом, Глава держави сказав: "Кожному з вас доля визначила найсвятішу професію на землі – вчити, наставляти, передавати від покоління до покоління естафету знань, умінь, навичок... Без вас неможливе економічне благополуччя нашої держави, інтелектуальне збагачення суспільства, утвердження лідерських позицій в сучасному світі".

Президент висловив переконання, що знання, досвід, творча енергія педагогів завжди залишатимуться основою зростання молодого покоління, запорукою щасливого майбутнього України. Особливо глибока вдячність – вчителям за їхнє відповідальне ставлення до свого покликання.

"Для мене як Глави держави освітня галузь є пріоритетною. Адже за великим рахунком освіта – це головна складова гуманітарної сфери. Вона навчає і виховує, творить людину і громадянина", - підкреслив Віктор Янукович.

Президент висловив переконання, що спільними зусиллями проблеми освітянської галузі будуть подолані. Глава держави зокрема нагадав, що питання сучасного стану освіти, шляхи та напрями її реформування, підвищення якості та доступності перед початком нового навчального року були розглянуті на засіданні Громадської гуманітарної ради під його головуванням.

"Я високо ціную ваші пропозиції щодо нашої подальшої спільної роботи. Тому підтримав ініціативу освітянської громади, Громадської гуманітарної ради, Національної академії педагогічних наук України щодо проведення в березні наступного року Всеукраїнського з’їзду працівників освіти", - сказав Віктор Янукович. На думку Глави держави, таке зібрання також допоможе об’єднати найкращі сили національної освітньої галузі.

Президент повідомив, що підписав Указ щодо розвитку освіти в Україні.

"Його реалізація, стане ще одним кроком в утвердженні освіти як реального, а не декларованого чи декларативного, пріоритету гуманітарного розвитку України", - підкреслив він.

За матеріалами: Освіта.ua