«Жива» маршрутка дала змогу дітлахам не ходити пішки по 4 і більше кілометрів, тож батьки за дошкільнят спокійні.

Нині без маршрутки на конях селяни не уявляють життя. Замість того аби кидати всі домашні справи і мчати стрімголов у садочок, батьки довіряють своїх дітлахів водію та виховательці, які щоранку забирають понад 20 дошкільнят.

У диво-автобусі дітям тепло й затишно, їм не страшні дощі та хурделиці.

«Жива» маршрутка возить діток уже 30 років. Після розпаду колгоспу, якому належав дитсадочок, автобус розібрали на запчастини. Та коли заклад відновив роботу – без транспорту на конях просто не обійшлися.

«Докупили колеса. Я підварив вісь, підробив її трошки, і от вона вже й їздить», - розповідає реставратор маршрутки Олександр Грисюк.

Шкільного автобуса в селі немає, маршрутки ходять рідко, тому за день пара коней намотує до 20-ти кілометрів.

У садочок возять діток із найвіддаленіших куточків. Для батьків така послуга абсолютно безкоштовна. Сільрада платить конюху символічну зарплату, аби доглядав за гривастими та возив дітвору.

Малеча у хатинці на колесах із задоволенням їздить на заняття.

Маршрутка на конях – гордість села. До неї звикли місцеві, а водій береже, як зіницю ока. За справжнім автобусом люди не шкодують, бо такого зручного та унікального транспорту, як у них, більше ніде нема.